Пейзажна лірика Т.Г. Шевченка




Ліричні творице твори, написані віршованою мовою, в яких не розгортаються події, а виражаються думки, почуття, переживання людини в певних обставинах, під впливом певних подій.
Підпис Тараса Григоровича Шевченка



Основна думка: прекрасна пейзажна картина розгортається перед нами у вірші Т. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе...» Побудований цей твір на казкових, легендних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що «неначе ворог». Сонце — уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, —уособлення темряви, небезпеки. Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину. 

Персоніфікація: «хмаронька пливе, червоні поли розстилає»; «сонце спатоньки зове… покриває рожевою пеленою»; «серце одпочине, з Богом заговорить»; «а туман… закриває море»; «розстилає туман сивий, …оповиє тобі душу».

Порівняння: «прикриває, мов мати дитину»; «туман, неначе ворог»; «ждеш… того світу, мов матері діти».


Основна думка: уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю; показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян; мрія Т. Шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією.






Комментариев нет:

Отправить комментарий