Потяг до живопису та малювання у Шевченка був з самих ранніх років його життя. Ще будучи зовсім маленьким, Тарас любив розмальовувати крейдою стіни хати, стіл, лавки різними дивними чудернацькими візерунками, також з насолодою малював людей, тварин, пейзажі.
Якось намалював п’яного дяка Богорського, в якого перебував на вихованні з 13 років після смерті своїх батьків. Дяк образився на свій портрет і покарав юного художника.
Згодом Шевченко втікає від дяка-самодура, а оскільки тяга до живопису перетворилась на незгасну пристрасть, Тарас цілеспрямовано шукає у навколишніх селах вчителя-маляра. І знаходить – спершу стає учнем диякона Єфремова, а згодом вчиться малярству ще в багатьох різних майстрів.
Поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких – олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. Сама ця кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство. Не випадково його твори виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий